Автори краєзнавчої літератури

Каменюк Михайло

Вінниччина

Поезія Та Драма, Художня Література, Сучасна Поезія, Лірична поезія

В кінці 60-х – на початку 70-х, на які припадає його драматична студентська пора у Вінницькому педінституті (з імпровізованими поетичними вечірками, з машинописним або й рукописним виданням творів літстудійців, із загальноінститутськими зборами, де предметом доскіпливого з’ясування була наявність-ненаявність націоналістичних мотивів у творчості й поведінці групованого навколо Каменюка товариства (…), Михайло Каменюк у свідомості багатьох, – а тепер бачиться, що так воно було й насправді, – бачився, мабуть, найцікавішою творчою постаттю в перших рядах тогочасної літературної молодої хвилі — Микола Бондар у післямові до книги «Стрітення» Нині працює директором Видавництва "Поезія України" та заступником директора Видавничого Дому "Моя Вінниччина". Автор поетичних книг "Прямовисний вітер", "Пісні ніжного волоцюги", "...й камінь стара латинь, й лісів слов'янська в'язь", "Птах безодні. 100 поезій про кохання", "...і знову всеосяжний, вседостуний світ пахне, як розрізаний кавун", "Там-туди", "Татуювання коня", "Це ми, Господи!" (у співавторстві) та інших, книг публіцистики "Анкета для Господа Бога", "Другий "крик з могили", почутий і записаний Михайлом Каменюком у Вінниці", як уповноважений російським письменником-дисидентом Володимиром Войновичем по Україні - перекладач усіх романів В.Войновича українською. Заслужений працівник культури України.

Колесник Степан

Київщина

Художня література, Історія та Факти

Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка. Український публіцист, журналіст, викладач, Народився 12 лютого 1932 року, Мончинці Калинівського району Вінницької області. Степан Павлович свого часу служив на флоті, працював у Шаргородському РК ЛКСМУ Вінницької області. У 1953 році вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка. По завершенні навчання працював у редакціях газет «Молодь України», «Патріот Батьківщини», «Радянська Україна», «Літературна Україна», журналів «Україна», «Новини кіноекрана», на кіностудії імені О. Довженка, у видавництві «Молодь». Із 1984 по 1999 роки Степан Колесник читав свій курс студентам факультету журналістики Київського державного (потім національного) університету ім. Тараса Шевченка. Паралельно викладав у Академії Збройних Сил України. З 1986 року — доцент факультету журналістики Київського університету. Майже сім років Степан Павлович головував у Київській організації Спілки письменників України та був секретарем Спілки письменників України. Член Національної спілки журналістів України. Був кандидатом у народні депутати України, членом Ради старійшин УНП «Собор». Немало часу в своєму житті присвятив журналістським мандрам: од зелених Карпат до сивого Паміру, від Арктики (Ямал) до Венеції, Рима, Афін, Олімпії, Відня, Будапешта… Канал УТР створив відеофільм (державне замовлення) «Історія публіциста» про Степана Колесника. Ще в студентські роки був відзначений медаллю «За освоєниє целинных земель». А в незалежній Україні Степана Колесника нагороджено орденом «За заслуги» (ІІІ та ІІ ступенів). В журналістиці ювіляра вшановано найвищим званням: «Зірка української журналістики» та нагороджено Золотою медаллю української журналістики. Окрім цього, Степан Павлович - Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка 1992 року за книгу «Обкрадені села» та Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця. До січня 2013 року Степан Колесник працював спеціальним кореспондентом газети «Сільські вісті». Степан Павлович автор творів: «Медозбір», «Яблуневі кордони», «Доброкут», «Живу після смерті», «За Десною жито половіє», «На Севере жарко», «Довга кладка через літа», «Куди пливе ескадра?», «Бунт середняків», «Обкрадені села», «Чи будемо пересівати волю». Він також автор сценаріїв документальних фільмів «Солдатські вдови» (Кінотвір демонструвався в ООН), «Ой на горі калина», «Солдат зійшов на п'єдестал».

Коновалова Юлія

Вінниччина

Художня Література, Поезія Та Драма, Історія Та Факти, Вірші

Ю́лія Вале́ріївна Конова́лова (нар. 1980, с. Дзюньків, Вінницька область) — українська письменниця, член Національної спілки письменників України (2025). Народилася 21 липня 1980 року у селі Дзюньків Погребищенського (тепер Вінницького) району на Вінниччині. Закінчила Немирівський будівельний коледж, здобула спеціальність техніка-будівельника. Працювала екскурсоводом у краєзнавчому музеї, інженером в КП «Погребищерембудпроект». Захоплюється малярством і декоративно-прикладним мистецтвом. Живе у м. Погребище. Авторка збірок лірики «Вервечка» (2021), «Мій світ із глини та любові» (2025), краєзнавчої розвідки «Вітри та дороги, допоможіть мені. Скарби рідного Надросся» (2024). Укладачка альманаху «Ой там, над Россю — дерево кохання» (2025). Друкується в періодиці, зокрема, журналі «Вінницький край». Має авторські добірки в альманахах «На олтар Перемоги» (2024), «Лірики України. Кращі вірші про кохання поетів з Вінниччини» (2026). Юлія Коновалова своєю поетичною творчістю органічно вписується в нове літературне покоління, яке нині формується в нас на очах… Вона дивує нас талановитою простотою, якоюсь особливою жіночістю поезії, швидким особистим прогресом. — Михайло Каменюк (2024)

Круглик Людмила

Вінниччина

Краєзнавча література

Лідія Петрівна Круглик народилася 1959 року в селі Секретарка. Навчалася у школі, згодом здобула освіту в Миколаївському училищі служби побуту. Працювала за спеціальністю, а також на різних ділянках у рідному селі. Писати вірші почала після закінчення школи. У своїй творчості звертається до тем рідного села, його людей, історичного минулого та сучасності. Разом із сином Богданом Гвоздяницею, директором сільського народного музею історії села Секретарка, упорядкувала історію села в книзі «Форпост на кордоні», яка витримала три видання. Серед читачів також мали успіх книги Лідії Круглик про Голодомор і Голокост у Секретарці, авторські збірки віршів та прози, видання для дітей, а також книги про війну. Загалом авторка видала вже майже два десятки книжок.

Кулівар Григорій

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти, Краєзнавча Література

Село моє! Дитинство й юності колиска, Куди б не завернула доля нас, Завджи відвідати й вклонитись низько Знайду я змогу в найскрутніший час, Бо знаю добре, що ніде на світі Так гарно не співають солов’ї І в холодочку під зеленим віттям З любов’ю завжди ждуть батьки мої. Г. Кулівар

Кушнір Анатолій

Вінниччина

Художня Література, Історія Та Факти

Анатолій Григорович Кушнір народився 12 травня 1949 року в селі Кривохижинці Мурованокуриловецького (нині – Могилів-Подільського) району Вінницької області. Закінчив Чернівецький державний університет імені Ю.Федьковича в 1977 році. За фахом – історик. Працював вчителем історії, директором школи та сільським головою Козлівської сільської ради Могилів-Подільського району. Автор трьох книг з історії сіл та численних публікацій на краєзнавчу та суспільно-політичну тематику.