Автори краєзнавчої літератури

Іжевський Володимир

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Народився 28 липня 1955 р. в смт Дашів Іллінецького району на Вінниччині. Понад 40 років працює в системі споживчої кооперації: нині – директор підприємства Госпрозрахункове об’єднання ринків міста Вінниці. Заслужений працівник сфери послуг України. Кандидат економічних наук. Генерал-хорунжий Українського козацтва. Меценат культури. Кавалер ордена «За заслуги» ІІ і III ступенів, нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України та Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Почесною відзнакою Вінницького міського голови «За вагомий внесок у розвиток міста», а за меценатство та збереження пам’яток історії нагороджений орденами Архістратига Михаїла та рівноапостольського князя Володимира Православної Церкви України.

Бойченко Надія

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Надія Бойченко – бібліотекар с.Човновиця, тривалий час була головою сільради, працювала на багатьох інших відповідальних постах. Краєзнавством займається багато років, а над збиранням архівних матеріалів про рідну Човновицю трудилася в архівах, наукових установах Вінниці і Києва, залучала до збору історичного матеріалу земляків, письменників, журналістів.

Вітковський Вадим

Вінниччина

Художня Література, Історія Та Факти, Історичний Роман

Вітковський Вадим Миколайович — відомий український прозаїк, публіцист-документаліст, журналіст та громадський діяч. З 2017 року він очолює Вінницьку обласну організацію Національної спілки письменників України (НСПУ). Також він є директором комунальної установи «Видавничий дім "Моя Вінниччина"» та головним редактором журналу «Вінницький край». Коротка біографія: Дата народження: 8 березня 1960 року (народився у селі Борівка Чернівецького, нині Могилів-Подільського району Вінницької області). Освіта: Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка у 1982 році. Згодом також здобував спеціалізовану освіту у Вищих курсах та Інституті зовнішньої розвідки.Кар'єра: Багато років працював у періодичній пресі Вінниччини. Творчість та проєкти: Вадим Вітковський спеціалізується на художньо-документальній прозі та історичному краєзнавстві Поділля. Він є автором та упорядником понад 40 книг. Активно займається національно-патріотичним вихованням молоді через вивчення локальної історії. Серед його визначних ініціатив: - Видання книг історико-краєзнавчої серії «Моя Вінниччина». - Заснування та популяризація літературно-мистецьких премій, зокрема імені Євгена Гуцала, Михайла Стельмаха, Ігоря Федорова, а також відзнаки «Бурштинова зоря». Державні нагороди та премії: У 2016 році Вадиму Вітковському було присвоєно почесне звання Заслужений журналіст України. Він є лауреатом численних престижних літературних премій: Премія імені М. Трублаїні (1982), Премія імені М. Стельмаха (2013), Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського (2014), Премія імені Євгена Гуцала (2015), Премія імені В. Вовкодава (2018), Премія імені С. Руданського (2018), Премія імені Л. Гавриша (2021) Детальнішу бібліографію та перелік творів автора можна знайти у спеціальному бібліографічному покажчику «За літами…», підготовленому Вінницькою ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва

Войт Петро

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Войт Петро Павлович народився 4 вересня 1949 року в селі Метанівка Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області. Після переїзду батьків в село Побірка Гайсинського (Теплицького) району закінчив восьмирічку, а потім продовжив навчання в школі № 1 села Соболівки. В 1966 році вступив до Вінницького політехнічного технікуму. По закінченні навчання був призваний до армії. Після демобілізації влаштувався на Ладижинську ТЕС, де відпрацював сорок років і нині проживає, як пенсіонер, в місті Ладижин. Член НСПУ, керівник літературного крила ЛМО «Стожари», голова історичного клубу «Гепаніс», громадський активіст. У творчому доробку автора десять книг.

Гогуля Марина

Київщина

Історія та Факти, Біографії та Мемуари, Мистецтво та Культура, Пізнавальна література, Сучасна проза

Народилася 1986 року в Богуславі на Київщині. Закінчила славістику Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України. Кандидат філологічних наук. Авторка досліджень з історії слов'янських літератур. Краєзнавиця, дослідниця Медвинського антибільшовицького повстання. Співзасновниця освітньої ініціативи ''Медвин. Повстання''. Співавторка і упорядниця книжок ''Медвинське повстання у фактах, постатях, спогадах'' (2023), ''Іван Дубинець: життя і тексти'' (2026).

Дехтяренко Сергій

Житомирщина

Історія Та Факти, Краєзнавча, Наукова-Популярна, Історія та Факти

## Біографія та творчий шлях **Сергій Дехтяренко** — житомирський краєзнавець, дослідник, гід, автор туристичних маршрутів, засновник і директор туристичної агенції «Патріот». Його шлях у краєзнавстві розпочався з бажання по-новому відкрити Житомир і Житомирщину — не лише як територію на карті, а як простір живої історії, легенд, людських доль і маловідомих фактів. З часом це захоплення переросло у системну дослідницьку, екскурсійну та видавничу діяльність. Сергій Дехтяренко багато років займається популяризацією історії Житомира, Житомирщини та України. У своїй роботі він поєднує краєзнавчі дослідження, архівні пошуки, польові виїзди, авторську фотографію та живе спілкування з туристами. Його екскурсії — це не просто маршрут містом чи пам’ятками, а спроба показати минуле через деталі, символи, особисті історії та місця, які часто залишаються поза увагою широкої публіки. Окреме місце у творчому доробку Сергія Дехтяренка займає дослідження житомирських підземель, історії костелу Святої Софії, старого Житомира, природних пам’яток краю, зокрема скельного масиву «Голова Чацького», а також тем, пов’язаних із Чорнобильською зоною відчуження. Сергій Дехтяренко є ініціатором краєзнавчого видання **«Патріот. Краєзнавчі розвідки»**, яке об’єднало авторів, дослідників і небайдужих до історії Житомирщини людей. У збірниках представлені матеріали, присвячені історії міста й області, старовинним фотографіям, забутим локаціям, підземеллям, легендам, архітектурним пам’яткам та локальним історіям, що формують культурну пам’ять краю. У 2026 році вийшла друком його перша авторська книга — **«Екскурсія в минуле. Зона відчуження»**. Це видання стало підсумком багаторічного досвіду поїздок до Чорнобильської зони відчуження у 2010–2021 роках. На 400 сторінках книги зібрано спогади, історичні факти, маршрути, авторські роздуми та понад 400 фотографій, зроблених під час одинадцяти років подорожей до Зони. Книга проводить читача від КПП «Дитятки» і покинутих сіл до Прип’яті та Чорнобильської АЕС, поєднуючи атмосферу зупиненого часу з документальним поглядом на історію, пам’ять і сучасність. Творчий шлях Сергія Дехтяренка — це шлях людини, яка прагне зберегти локальну історію, зробити її зрозумілою, цікавою та доступною для широкого кола читачів і мандрівників. Його діяльність поєднує дослідника, гіда, автора, фотографа й популяризатора історії, для якого краєзнавство — це не лише вивчення минулого, а й спосіб формування поваги до місць, людей і пам’яті.

Дорош Микола

Вінниччина

Художня Література, Історія Та Факти

Народився 1 січня 1951 р. в с. Воронівці тепер Уланівської сільської громади Хмільницького району на Вінниччині. Випускник Вінницького державного педагогічного інституту (1976). Працював учителем історії, директором школи в рідному селі. Дописувач газети «Життєві обрії». Член Всеукраїнського наукового товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, обласного літературно-мистецького об'єднання імені Василя Стуса. Поет, публіцист, краєзнавець. З 2001 року вийшло близько 40 його різножанрових книг, у тому числі: віршованих «Перевесло» (2001), «Свічадо рідної землі» (2007), «Обруски рідної землі» (2014), «В полоні сонця і води» (2015), «Край волошковий» (2020), поема «Кам'яна Буша» (2020); нарисів «Роде наш красний» (2008), публіцистичних творів про Голодомор 1932—1933 рр. «Зламані колоски» (2003), «А пам'ять жива» (2005), «Чорні покоси» (2007), «Запланований мор» (2008), «Червоний терор» (2008), «Барвінковий шепіт» (2018). Автор кількох книг про битву на Сниводі 1362 року, історію Хмільницького краю, публікацій у періодиці, колективних альманахах та збірниках. Упорядник вибраного поета-земляка Валер'яна Тарноградського (2015). Член НСЖУ. 21 грудня 2023 р. рішенням секретаріату Національної спілки письменників України поповнив її лави. Відмінник освіти України, заслужений учитель України, Почесний громадянин Хмільницького району, кавалер відзнаки «За заслуги перед Вінниччиною» (2023)[2], лауреат премій ім. В. Вовкодава (2020), ім. М. Стельмаха (2023)[3], ім. Л. Гавриша (2024)

Житник Володимир

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Житник Володимир Григорович народився 17 березня 1956 року в с.Новоживотів на Вінниччині. У 1978 році закінчив енергетичний факультет Вінницького політехнічного інституту (нині - Національний технічний університет), отримав спеціальність інженера-електрика. Трудову діяльність починав майстром Піщанської електромережі, згодом був заступ-ником директора зі збуту електроенергії. З 1980 по 1989 рік займався громадсько- політичною діяльністю. У 1996-1997 рр. обіймав посаду заступника голови Вінницької ОДА. 1997- 1998 - керівник спільного підприємства. У 1998-2002 - помічник депутата Верховної Ради України. З 2002 до виходу на пенсію - президент ТОВ «Енергоінвест». Займався впровадженням технологій виробництва електроенергії з відновлювальних джерел енергії. Двічі обирався депутатом Вінницької обласної ради від Піщанського району.

Загниборода Михайло

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Михайло Миколайович Загниборода — це колишній головний архітектор міста Хмільник, який тривалий час очолював місцеву сферу містобудування та архітектури. Основні факти про діяльність • Посада: Працював на посаді начальника управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Хмільницької міської ради. Також виконував обов'язки головного архітектора міста. • Поточна діяльність: Продовжує брати участь у суспільному житті громади. Зокрема, станом на 2026 рік він входить до складу Громадської ради при виконавчому комітеті як представник від Хмільницької міської організації ветеранів України.

Здирко Любов

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Здирко Любов Іванівна народилася 27 серпня 1967 р. у с. Івашківці, що на Шаргородщині. З 1974 по 1984 рр. навчалася в Івашковецькій середній школі. В 1988 р. закінчила з відзнакою факультет підготовки учителів початкових класів Вінницького педінституту. У 1988-1989 рр. працювала вихователем групи продовженого дня у Городківській СШ Nº2 Крижопільського району. З 1990 року незмінно працює вчителем початкових класів у Івашковецькій гімназії. З 1999 року - керівник методичного обʼєднання вчителів початкових класів гімназії. Головний життєвий девіз Здирко Л. І.: «Лише краса здатна врятувати світ». Вишивка, вʼязання, малювання, моделювання та шиття одягу, писанкарство, витинанка, різьба по дереву, поезії - ось неповний перелік її творчих експериментів. Любов Іванівна - учасниця районних та обласних виставок народної творчості.

Каменюк Михайло

Вінниччина

Поезія Та Драма, Художня Література, Сучасна Поезія, Лірична поезія

В кінці 60-х – на початку 70-х, на які припадає його драматична студентська пора у Вінницькому педінституті (з імпровізованими поетичними вечірками, з машинописним або й рукописним виданням творів літстудійців, із загальноінститутськими зборами, де предметом доскіпливого з’ясування була наявність-ненаявність націоналістичних мотивів у творчості й поведінці групованого навколо Каменюка товариства (…), Михайло Каменюк у свідомості багатьох, – а тепер бачиться, що так воно було й насправді, – бачився, мабуть, найцікавішою творчою постаттю в перших рядах тогочасної літературної молодої хвилі — Микола Бондар у післямові до книги «Стрітення» Нині працює директором Видавництва "Поезія України" та заступником директора Видавничого Дому "Моя Вінниччина". Автор поетичних книг "Прямовисний вітер", "Пісні ніжного волоцюги", "...й камінь стара латинь, й лісів слов'янська в'язь", "Птах безодні. 100 поезій про кохання", "...і знову всеосяжний, вседостуний світ пахне, як розрізаний кавун", "Там-туди", "Татуювання коня", "Це ми, Господи!" (у співавторстві) та інших, книг публіцистики "Анкета для Господа Бога", "Другий "крик з могили", почутий і записаний Михайлом Каменюком у Вінниці", як уповноважений російським письменником-дисидентом Володимиром Войновичем по Україні - перекладач усіх романів В.Войновича українською. Заслужений працівник культури України.

Колесник Степан

Київщина

Художня література, Історія та Факти

Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка. Український публіцист, журналіст, викладач, Народився 12 лютого 1932 року, Мончинці Калинівського району Вінницької області. Степан Павлович свого часу служив на флоті, працював у Шаргородському РК ЛКСМУ Вінницької області. У 1953 році вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка. По завершенні навчання працював у редакціях газет «Молодь України», «Патріот Батьківщини», «Радянська Україна», «Літературна Україна», журналів «Україна», «Новини кіноекрана», на кіностудії імені О. Довженка, у видавництві «Молодь». Із 1984 по 1999 роки Степан Колесник читав свій курс студентам факультету журналістики Київського державного (потім національного) університету ім. Тараса Шевченка. Паралельно викладав у Академії Збройних Сил України. З 1986 року — доцент факультету журналістики Київського університету. Майже сім років Степан Павлович головував у Київській організації Спілки письменників України та був секретарем Спілки письменників України. Член Національної спілки журналістів України. Був кандидатом у народні депутати України, членом Ради старійшин УНП «Собор». Немало часу в своєму житті присвятив журналістським мандрам: од зелених Карпат до сивого Паміру, від Арктики (Ямал) до Венеції, Рима, Афін, Олімпії, Відня, Будапешта… Канал УТР створив відеофільм (державне замовлення) «Історія публіциста» про Степана Колесника. Ще в студентські роки був відзначений медаллю «За освоєниє целинных земель». А в незалежній Україні Степана Колесника нагороджено орденом «За заслуги» (ІІІ та ІІ ступенів). В журналістиці ювіляра вшановано найвищим званням: «Зірка української журналістики» та нагороджено Золотою медаллю української журналістики. Окрім цього, Степан Павлович - Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка 1992 року за книгу «Обкрадені села» та Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця. До січня 2013 року Степан Колесник працював спеціальним кореспондентом газети «Сільські вісті». Степан Павлович автор творів: «Медозбір», «Яблуневі кордони», «Доброкут», «Живу після смерті», «За Десною жито половіє», «На Севере жарко», «Довга кладка через літа», «Куди пливе ескадра?», «Бунт середняків», «Обкрадені села», «Чи будемо пересівати волю». Він також автор сценаріїв документальних фільмів «Солдатські вдови» (Кінотвір демонструвався в ООН), «Ой на горі калина», «Солдат зійшов на п'єдестал».

Коновалова Юлія

Вінниччина

Художня Література, Поезія Та Драма, Історія Та Факти, Вірші

Ю́лія Вале́ріївна Конова́лова (нар. 1980, с. Дзюньків, Вінницька область) — українська письменниця, член Національної спілки письменників України (2025). Народилася 21 липня 1980 року у селі Дзюньків Погребищенського (тепер Вінницького) району на Вінниччині. Закінчила Немирівський будівельний коледж, здобула спеціальність техніка-будівельника. Працювала екскурсоводом у краєзнавчому музеї, інженером в КП «Погребищерембудпроект». Захоплюється малярством і декоративно-прикладним мистецтвом. Живе у м. Погребище. Авторка збірок лірики «Вервечка» (2021), «Мій світ із глини та любові» (2025), краєзнавчої розвідки «Вітри та дороги, допоможіть мені. Скарби рідного Надросся» (2024). Укладачка альманаху «Ой там, над Россю — дерево кохання» (2025). Друкується в періодиці, зокрема, журналі «Вінницький край». Має авторські добірки в альманахах «На олтар Перемоги» (2024), «Лірики України. Кращі вірші про кохання поетів з Вінниччини» (2026). Юлія Коновалова своєю поетичною творчістю органічно вписується в нове літературне покоління, яке нині формується в нас на очах… Вона дивує нас талановитою простотою, якоюсь особливою жіночістю поезії, швидким особистим прогресом. — Михайло Каменюк (2024)

Круглик Людмила

Вінниччина

Краєзнавча література

Лідія Петрівна Круглик народилася 1959 року в селі Секретарка. Навчалася у школі, згодом здобула освіту в Миколаївському училищі служби побуту. Працювала за спеціальністю, а також на різних ділянках у рідному селі. Писати вірші почала після закінчення школи. У своїй творчості звертається до тем рідного села, його людей, історичного минулого та сучасності. Разом із сином Богданом Гвоздяницею, директором сільського народного музею історії села Секретарка, упорядкувала історію села в книзі «Форпост на кордоні», яка витримала три видання. Серед читачів також мали успіх книги Лідії Круглик про Голодомор і Голокост у Секретарці, авторські збірки віршів та прози, видання для дітей, а також книги про війну. Загалом авторка видала вже майже два десятки книжок.

Кулівар Григорій

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти, Краєзнавча Література

Село моє! Дитинство й юності колиска, Куди б не завернула доля нас, Завджи відвідати й вклонитись низько Знайду я змогу в найскрутніший час, Бо знаю добре, що ніде на світі Так гарно не співають солов’ї І в холодочку під зеленим віттям З любов’ю завжди ждуть батьки мої. Г. Кулівар

Кушнір Анатолій

Вінниччина

Художня Література, Історія Та Факти

Анатолій Григорович Кушнір народився 12 травня 1949 року в селі Кривохижинці Мурованокуриловецького (нині – Могилів-Подільського) району Вінницької області. Закінчив Чернівецький державний університет імені Ю.Федьковича в 1977 році. За фахом – історик. Працював вчителем історії, директором школи та сільським головою Козлівської сільської ради Могилів-Подільського району. Автор трьох книг з історії сіл та численних публікацій на краєзнавчу та суспільно-політичну тематику.

Лагошняк Олександр

Миколаївщина

Художня література, Історичний роман, Мости, Художня Історична Проза

Автор пише на історичні теми; є книги про річкові мости

Малий Петро

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Малий Петро Іванович (9 липня 1952 – 2026) народився в с.Червона Гребля Чечельницького (нині Гайсинського) району Вінницької області в колгоспній родині. Після школи закінчив механіко-математичний факультет Київського держуніверситету імені Т.Г.Шевченка. Служив в армії на офіцерських посадах. Після демобілізації працював за фахом. Вийшовши на пенсію, зайнявся краєзнавством, підготував та видав дві книги-нариси про рідні чечельницькі села Новоукраїнку та Попову Греблю, які вийшли в серії «Моя Вінниччина».

Маніленко Петро

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Народився 1947 року на Немирівщині. Закінчив з відзнакою філологічний факультет Вінницького педінституту, факультет журналістики ВПШ при ЦК Компартії України. Працював заступником редактора у районних газетах: гайсинській (Вінницької області) - «Трибуна праці», іультинській (Магаданської, що в Росії) - «Горняк Заполярья». Останніх майже 20 років був редактором газети «Бершадський край». Колектив неодноразово ставав переможцем багатьох творчих конкурсів, лише за роки незалежності «Бершадський край» двічі визнавався кращою районною газетою України. Обирався депутатом районної ради чотирьох скликань, делегатом XIX з’їзду Спілки журналістів України. Лауреат обласних журналістських премій: імені Костянтина Гришина та Володимира Орлика, «Золоте перо», «За видавничу діяльність» (двічі). Заслужений журналіст України. Нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ СРСР, Почесними грамо- гами облдержадміністрації та обласної ради, Державного Комітету телебачення радіомовлення України, Національної Спілки журналістів України. Після виходу на пенсію співпрацював з «Вінницькою газетою». Автор книг «Розкрилля» (у співавторстві), «Українського столу родзинка: 400 рецептів від птахокомбінату «Бершадський», «Джулинка всміхається століттям», «Веселим бути модно», «Добридень, Березівко!», «Сузір’я бершадських талантів», «Какомей Чукотка, або На краю землі», «Напружений ритм», «Незгасна зірка Василя Думанського», фотоальбома про Серединку. Почесний редактор газети «Бершадський край», почесний громадянин с. Серединки.

Мартиню́к Анато́лій

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Мартиню́к Анато́лій Іва́нович народився 9 травня 1966 року в с. Скоморошки. Член Національної спілки письменників України з 2016 року. Автор низки поетичних та публіцистичних книг. Випускник Вінницького державного педагогічного інституту ім. М. Островського (1989), Міжрегіональної академії управління персоналом (м. Київ). Голова комісії із розвитку та реалізації програм Федерації дзюдо Вінницької області, підприємець. Проживає і працює у м. Вінниці.

Огороднік Галина

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Галина Василівна Огороднік (Ганущак) народилася 3 вересня 1951 року в с. Українське Копайгородського (нині Жмеринського) району Вінницької області в родині колгоспників. У 1968 році закінчила Копайгородську середню школу, в 1972 році - Вінницький м'ясомолочний технікум. Працювала на виробництві. Знову навчалася: Київський технологічний інститут харчових технологій, спеціальність інженера-технолога молока та молочних продуктів, закінчила навчання в1980 році, на той час вже проживаючи в Києві. З 1978 року працювала в Міністерстві м'ясної та молочної промисловості, а з 2002 року - в Головному фінансовому управлінні Київської міської державної адміністрації. У 2006 році вийшла на пенсію і зайнялася краєзнавством, написавши історію рідного села Українське.

Поліщук Жанна

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Жанна Олександрівна Поліщук — місцева краєзнавиця, колишня вчителька та вишивальниця. Ось ключові факти про неї та її діяльність: • Професійна діяльність: Працювала вчителькою української мови і літератури, а також українознавства в Погребищенському ліцеї №2. • Краєзнавство та визнання: Жанна Поліщук активно досліджує Погребищенський край. Зокрема, вона вивчала родовід графів Ржевуських та творчу спадщину фольклористки Насті Присяжнюк, займаючи призові місця на краєзнавчих конкурсах.

Ревуцький Володимир

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Ревуцький Володимир Артемович (29 вересня 1953 - 28 грудня 2024 рр.). Народився у селі Кушнирівка Волочиського району Хмельницької області. 30 років трудової біографії пов’язані з роботою в Снітківській середній школі Мурованокуриловецького району на Вінниччині, з яких 26 років на посаді директора. З 2005 по 2009 роки працював на посаді голови Мурованокуриловецької районної державної адміністрації, був депутатом Мурованокуриловецької районної ради 2-х скликань та депутатом Снітківської сільської ради, громадським активістом. Автор книги «Снітків. Історія без акцентів». 2011, 2013, 2018 років видання, яка стала учасницею конкурсу «Найкраща книга 18-го Форуму видавців» у 2011 році В 2021 році на фестивалі Подільських громад його панорамне історико-етнографічне дослідження “Сторінки забутої історії” було визнано кращою книгою року серії “Моя Вінниччина”, за яке ВОЛОДИМИР РЕВУЦЬКИЙ отримав диплом лауреата премії імені Віктора Тимчука. Краєзнавець. Член Національної спілки журналістів України. Член Спілки слов’янських письменників. Лауреат обласної премії «За досягнення в гуманітарній діяльності». Переможець Всеукраїнського конкурсу «Люби і знай Україну».

Сотніченко Лідія

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Народилась: 24 квітня 1966 року в сім’ї колгоспників в с. Бандишівка Могилів-Подільського району Вінницької області. Проживає в с. Оленівка Могилів-Подільського району Вінницької області. У 1973 році була зарахована до першого класу Бандишівської восьмирічної школи. З 1981–1983 рр. навчалася в Слободо-Шлишковецькій середній школі, де одержала атестат про середню освіту. У 1983–1984 рр. закінчила Могилів-Подільську магазин-школу, отримала спеціальність продавця. У 1986–1988 рр. навчалася у Вінницькому кооперативному технікумі. Отримала спеціальність – товарознавець непродовольчих товарів. З 1983 по 2010 роки працювала в торговельних закладах сіл Бандишівка, Оленівка. У 2010 році перейшла працювати в Оленівську сільську бібліотеку, у тому ж 2010 році вступила до Кам’янець-Подільського коледжу культури і мистецтв за спеціальністю «Бібліотечна справа» та здобула кваліфікацію фахівця з «Бібліотечної справи». За роки роботи неодноразово нагороджувалася грамотами, подяками, брала участь у різних проєктах, заходах. У 1986 році вийшла заміж в с. Оленівку за Сотніченка Григорія Михайловича, 1960 року народження, який помер у 2015 році. Син – Сотніченко Сергій Григорович, 1987 р.н., проживає в м. Вінниці, працює в Вінницькій обласній філармонії, одружений.

Степанова Людмила

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Людмила Степанова-Панасюк, педагог, поетеса, краєзнавець. Уродженка села Журавне. Нині проживає за кордоном

Ткачук Олександр

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Олександр Іванович Ткачук народився 1955 року в селі Чеснівка Уланівського району (тепер Хмільницький) на Вінниччині в хліборобській родині. Навчався у Чеснівецькій початковій школі, згодом - у Лип'ятинській восьмирічці. З 1970 р. продовжив навчання у Вінницькому медичному училищі. Після закінчення працював санітарним фельдшером у Терешпільській дільничній лікарні Хмільницького району. Вищу освіту здобув у Тернопільському педагогічному інституті. 3 1976 р. почав працювати на педагогічній ниві, спочатку у Терешпільській 8-річній школі, згодом - у Кожухівській ЗСШ. Має звання Старший вчитель, Відмінник освіти України. Член Національної спілки краєзнавців України. Є автором кількох методичних посібників та книги «Кожухів події та долі». У роду Ткачуків, Балюків, Паламарчуків, Феденків, Мовчанюків є вісім кандидатів та докторів наук, 60 педагогів і 24 медики.

Тунік-Мозговенко Олена

Житомирщина

Історія та Факти, Пізнавальна література

Тунік-Мозговенко Олена Вікторівна – здобувач освіти третього освітньо-наукового рівня за спеціальністю 032 «Історія та археологія» в ЖДУ ім. Івана Франка, член НСКУ, член житомирського осередку Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК). Автор та співавтор книг, присвячених історії українського села: «Теснівка» (2011), «Шахворостівка та навколишні землі» (2015), «Старосільці та навколишні землі» (2017), «Глибочок та Крута» (2018), «Більківці» (2019), навчального посібника «Історія рідного краю. Коростишівщина» (2023). Співупорядник 1-го випуску збірника наукових праць «Коростишівщина: погляд крізь століття» (лауреат Першої премії Житомирської обласної краєзнавчої премії ім. М. Костриці (2021), лауреат Другої премії Житомирської обласної краєзнавчої премії ім. М. Костриці (2017), лауреат Третьої премії Житомирської обласної краєзнавчої премії ім. М. Костриці (2016), гран-прі конкурсу «Краща книга року Житомирської області» (2017). Співзасновник ГО «Коростишівське науково-краєзнавче товариство». У 2024 році вийшла друком польсько-українська книжка "Потяг у майбутнє, або доросла книга для дітей", У 2025 році видані книжка-розмальовки "Коростишів 150 років тому" та "Як жили на Поліссі 150 років тому". Того року у співавторстві з Олександрою Олійник-Поліщук видано чотирикнижжя "Коростишів з кінця XVIII до першої чверті ХХ ст" загальним обсягом 1000 сторінок.

Черновецький Велв

Вінниччина

Художня література, Історія та Факти

Велв Черновецький народився і провів дитинство в єврейській громаді містечка Теплик на Вінниччині на початку ХХ століття. У зв’язку з непростими, часто трагічними обставинами чимало теплицьких євреїв стали емігрувати за кордон в роки Української революції. Так юнаком В.Черновецький опинився в 1922 році в Аргентині. За тисячі кілометрів, у чужій країні, серед чужих людей йому часто снився до болю дорогий серцю теплий Теплик. На відстані часу, на відстані географічній такі відчуття по-особливому загострюються. А водночас його навіть там лякали згадки про погроми, про смерть і плачі за безневинно вбитими євреями з його містечка. Ностальгію за рідним краєм наш земляк вирішив вилити на сторінки спогадів про своє теплицьке дитинство. В.Черновецький помер в 1971 році.

Шпаківський Віталій

Житомирщина

Історія та Факти, Наука і Технології

Народився 1986 року в селі Гадзинка Житомирського району Житомирської області.