Автори художньої літератури
Автори, які мають опубліковані художні книги. Один автор може одночасно бути представлений і в інших напрямках.
Знайдено: 6
Марцун Олег
Житомирщина
Пізнавальна література, Сучасна проза
Мене звати Олег Марцун. Я — біолог, натураліст, фотограф дикої природи й автор книжкової серії «Полювання на дива». Усе моє життя так чи інакше пов’язане з природою. Не з тією, що існує лише на сторінках енциклопедій чи в телевізійних передачах, а з живою, справжньою — мокрою після дощу, колючою, галасливою, іноді кумедною, іноді жорсткою. З тією природою, яка починається одразу за селом, біля річки, в очереті, на лісовій стежці чи просто в траві під ногами. Ще з дитинства мене цікавив світ живих істот. Птахи, комахи, жаби, сліди звірів на піску, гнізда в кущах, весняні метелики, гриби після дощу — усе це здавалося мені окремим величезним всесвітом, який більшість людей чомусь не помічає. Мені завжди хотілося не просто дивитися на природу, а розуміти її. Чому кричить канюк. Як полює чапля. Навіщо жуку такий дивний блиск на надкрилах. Чому лисиця поводиться саме так, а не інакше. Згодом це захоплення стало професією. Я став біологом і вчителем біології. Але ніколи не любив сухого викладання «за параграфом». Для мене природа — це не тільки набір латинських назв і схем. Це історії. Живі характери. Маленькі драми й пригоди, які щодня відбуваються поруч із нами. Саме тому в моєму житті з’явилася фотографія дикої природи. Камера дала мені можливість не просто спостерігати, а зупиняти миті. Показувати людям той світ, який зазвичай лишається непомітним: очі павука в росі, пташенят лиски, схожих на розпатланих геніїв, ранковий туман над болотом, метелика, що виглядає як жива квітка. Особливе місце в моєму житті займає макрофотографія. Бо варто лише лягти в траву з макрооб’єктивом — і відкривається зовсім інший світ. Світ жуків, мух, павуків і крихітних істот, які живуть поруч із нами, але для більшості людей залишаються майже невидимими. Поступово до фотографії додалося слово. Я почав писати оповідки про природу — такі, якими сам хотів би їх читати. Не сухі статті й не «цікаві факти», а живі історії про мешканців лісів, річок і луків. Із гумором, емоціями, спостереженнями й любов’ю до всього живого. Так народилося «Полювання на дива». Ця книжкова серія стала для мене не просто збіркою текстів і власних фотографій. Це спроба показати людям, що диво — не десь далеко. Воно поруч. У польоті мартинів над водою. У травневому листі. У грибі, схожому на шматок лісового мозку. У старій чаплі, що стоїть серед очерету, мов замислений рибалка. Мої тексти часто порівнюють із творами письменників-натуралістів — Сетона-Томпсона чи Джеральда Дарелла. І це для мене велика честь. Але я завжди хотів писати саме про нашу природу — українську, близьку й живу. Про ті дива, які можна зустріти не в далекій савані, а біля річки Тетерів, у лісі за селом чи на старому луці.
Макаренко Євдокія
Житомирщина
Жіночий роман, Фольклорний роман, Історичний роман, Жахи та Містика
Євдокія Макаренко народилася в селянській родині. Змалку слухала розповіді бабусі про перевертнів, домових, русалок, родинні перекази та легенди. Вчилася в місцевій школі, де почала робити перші письменницькі кроки. Це були ліричні твори. Деякі з перших проб пера надруковані в районній «Коростишівській газеті» та у збірці «Переказ про повітря» (конкурс «Гранослов» 1995 р.) В 1991 році вступила до Житомирського педагогічного інституту імені І. Я. Франка. З 1996 року працювала вчителем української мови та літератури. На сьогоднішній день проживає в місті Коростишеві, де продовжує писати. Має чоловіка та двох донечок Олександру та Анастасію. У 2019 році взяла участь у Львівському книжковому форуму, де дала ексклюзивне інтерв'ю для видання "Наступ", в якому розповіла про першу видану книгу, присвячену чоловіку — учаснику АТО. У 2020 році взяла участь у Запорізькому літературно-мистецькому фестивалі «Толока 2020»[1]. Крім того, Євдокія Василівна була учасником Покровської толоки в Чернігові. У 2021 році стала активним учасником багатьох книжкових ярмарок та форумів, серед яких Вінницький книжкового форуму «Vinbookfest»[2], Х міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал», Книжковий ярмарок «Book space» (Дніпро), ІІ Брусилівська книжкова толока[3], Книжковий ярмарок «Book Fest» (Вінниця), Львівсий книжковий ярмарок «Форум видавців», Покровська толока (Житомир) тощо. У 2021 році письменниця стала лауреатом літературно-наукового конкурсу ФУВУ ім. Воляників-Швабінських з книгою «Остання покута»[4]. Наступного року майстриню слова було номіновано на премію імені Миколи Гоголя, де члени Комітету відзначили роман «Серце жінки» вартим уваги та прочитання[5]. З повномасштабним вторгненням росії на територію України мисткиня лише підтвердила свою прихильність до Батьківщини і продовжує просувати українську культуру через свої літературні твори. Вона щиро вірить у силу слова і його можливості змінити світ. Євдокія Макаренко активно підтримує українську мову, традицій та цінності, і намагається внести свій вклад у розширення уявлень про Україну у світовому співтоваристві. Особлива увага українській культурній спадщині демонструється в серії романів «Український вовкулака».
Малий Олександр (Олесь Малий)
Дніпропетровщина
Гумор і Сатира, Дитячі пригоди та фентезі, Казки, Наукова фантастика, Сучасна проза, Фентезі, Пізнавальна література
Народився, жив, ріс та виріс...
Місяць Ірина (Сяйво)
Київщина
Дитяча література, Вірші, Розвиваюча Книга З Музикою
Ірина Місяць — українська дитяча письменниця, поетеса та казкарка. Вона відома своїми добрими та повчальними казками для найменших, які часто супроводжуються віршами і навчають дітей основам музики.
Мисько Сергій (Куртор)
Миколаївщина
Творчий шлях ще не завершений аби остаточно резюмувати в такому форматі.
Муженко Віктор
Житомирщина
НОН-фікшн, Історія та Факти, Біографії та Мемуари, Воєнна проза
Віктор Муженко — український військовий діяч, генерал армії України, доктор військових наук. Народився 10 жовтня 1961 року в селі Виступовичі на Житомирщині. Пройшов шлях від командира взводу, роти й батальйону до Начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України. У різні роки служив у Збройних Силах України, виконував миротворчу місію в Іраку, обіймав командні та штабні посади, зокрема очолював 8-й армійський корпус. У 2014–2019 роках Віктор Муженко був Начальником Генерального штабу — Головнокомандувачем Збройних Сил України. Саме на цей період припали перші роки російсько-української війни, розгортання бойових дій на сході України та складні процеси перебудови українського війська в умовах реальної війни. У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення Росії, працював на пункті управління Генерального штабу. Віктор Муженко є авторитетним військовим фахівцем із великим практичним і стратегічним досвідом. Його тексти та публічні виступи спираються на особисту участь у ключових процесах новітньої військової історії України, досвід управління військами, аналіз бойових дій і розуміння трансформації Збройних Сил України. Серед його відзнак — орден Богдана Хмельницького III ступеня, орден Данила Галицького, медаль «За бездоганну службу» та інші нагороди.