Казки глиняного пагорба

Неподалік овочевої ферми діда Пилипа, на пишно квітучому лугу височіє глиняний пагорб. Та ви й самі його, мабуть, сто разів бачили, коли переходили вузьким містком понад радісно дзюркотливим струмком. От як раз праворуч пагорб і стоїть.
Скільки разів, бувало, інші фермери казали дідові:
- Давай, сусіде, усі разом зриємо цей пагорб, а то з-за нього і твій будинок не видно...
Проте старий лише посміхався в сиві вуса:
- Мені пагорб зовсім не заважає, а навіть, навпаки - від занадто допитливих очей прикриває.
Сусіди лише плечима знизували, дивуючись, але особливо не наполягали, оскільки свого клопоту вистачало.
Між піщаною стежиною, що навпростець веде до ферми, і глиняним пагорбом вільно розкинулися хащі злющої кропиви, що підступає аж до молоденьких берізок. Далі за квітучим лугом, на якому рівними рядками виструнчились бджолині вулики, високою темною загорожею підіймається до самих небес Дрімучий ліс. По його краю тягнеться глибокий яр з крутими стінами, до якого впадає струмок, що омиває східний бік глиняного пагорба. А вже за струмком, який самі мешканці пагорба називають Гримлячою водою, пролягає величезний і загадковий Невідомий світ.
Ви мене запитаєте, чому ж він загадковий, та ще і до того ж невідомий? Адже кожному відомо, що там розташовані сусідські ферми, а ще далі – велике сучасне місто!
Звичайно, воно все так. Про це відомо всім хлопчиськам і дівчаткам в окрузі. Але мешканцям глиняного пагорба це невтямки...
Ви питаєте - хто вони такі, ці мешканці?! Ах, так... я ж ледве не забув про це розповісти.
Мешканці глиняного пагорба - найзвичайнісінькі звірятка, пташки і комахи. Але це лише на перший погляд звичайні. Насправді вони не зовсім такі. Так вже склалося, що з давніх пір тут оселяються миролюбні, допитливі і трохи романтичні представники живого світу природи. Напевно, тому, що дід Пилип переконаний вегетаріанець і вирощує у себе на фермі лише тільки овочі і фрукти, мешканці глиняного пагорба ніколи не їдять один одного і харчуються виключно рослинною їжею.
От би здивувався випадковий перехожий, якби побачив, як мирно розмовляють Синиця і Гусениця. А, наприклад, як вам неймовірне видовище солодко сплячої Жабки під надійною охороною її приятеля Вужа?! Одним словом, такого ніде не побачиш...
Вже хто-хто, а дід Пилип про це знає напевно, але мовчить хитрун, лише лукаво мружиться і сміється.
У мирному житті мешканців глиняного пагорба інколи відбуваються цікаві, а то навіть і вельми повчальні історії. Так вже сталося, що деякі з них стали мені відомі, і я вам їх розповім...